effacer mon existence;

Розділ 5: Машина сновидінь

(Додаткова концепція до заявки на резиденцію)

Щоночі система колапсує. Тіло поринає в сон, розум починає рендерити.

Уві сні все можливе й тому нестабільне — досконала симуляція, якій не потрібен жоден пристрій.

Коли сновидець прокидається, завантажується інша машина: віртуальний світ, запрограмована галюцинація, що вдає фізичну реальність.

Згодом той самий сновидець засинає знову, і постає інша архітектура.

Шари обертаються без кінця: сон → симуляція → світ наяву → знову сон.

Неперервність втрачається, але відчуття лишається неушкодженим.

Машина снів — не технологія; це філософський експеримент, здійснений через мистецтво.

Кожен шар сприйняття — сценічна декорація, збудована ентропією, — можливості, що колапсують у тимчасову узгодженість.

У своїй практиці I створюю інсталяції та зображення, що наслідують цей рух:

екрани мерехтять, звукові петлі розпадаються, записані жести повторюються, доки не забувають свого походження.

Глядачі входять у цикл, у якому межа між внутрішнім і зовнішнім розчиняється,

аж поки сам виставковий простір не починає відчуватися як усвідомлений сон, що відмовляється закінчуватися.

Мета — не визначити, що є реальним, а виявити, як породжується «реальність».

Коли глядач не може визначити, чи стоїть усередині симуляції, чи просто дивиться на неї,

твір досягає мети: він відтворив ту саму ентропійну плутанину, що керує свідомістю.

Твір стає дзеркалом пізнання — живим контуром зворотного зв’язку між спостерігачем і спостережуваним.

У Машині сновидінь митець є водночас суб’єктом і системою.

Моє завдання — створювати середовища, де спостереження стає участю,

де кожен колапс сприйняття карбує мить когерентності —

швидкоплинна валюта усвідомлення, що циркулює між сном, екраном і шкірою.