Розділ 5: Машина сновидінь
(Додаткова концепція до заявки на резиденцію)
Щоночі система колапсує. Тіло поринає в сон, розум починає рендерити.
Уві сні все можливе й тому нестабільне — досконала симуляція, якій не потрібен жоден пристрій.
Коли сновидець прокидається, завантажується інша машина: віртуальний світ, запрограмована галюцинація, що вдає фізичну реальність.
Згодом той самий сновидець засинає знову, і постає інша архітектура.
Шари обертаються без кінця: сон → симуляція → світ наяву → знову сон.
Неперервність втрачається, але відчуття лишається неушкодженим.
Машина снів — не технологія; це філософський експеримент, здійснений через мистецтво.
Кожен шар сприйняття — сценічна декорація, збудована ентропією, — можливості, що колапсують у тимчасову узгодженість.
У своїй практиці I створюю інсталяції та зображення, що наслідують цей рух:
екрани мерехтять, звукові петлі розпадаються, записані жести повторюються, доки не забувають свого походження.
Глядачі входять у цикл, у якому межа між внутрішнім і зовнішнім розчиняється,
аж поки сам виставковий простір не починає відчуватися як усвідомлений сон, що відмовляється закінчуватися.
Мета — не визначити, що є реальним, а виявити, як породжується «реальність».
Коли глядач не може визначити, чи стоїть усередині симуляції, чи просто дивиться на неї,
твір досягає мети: він відтворив ту саму ентропійну плутанину, що керує свідомістю.
Твір стає дзеркалом пізнання — живим контуром зворотного зв’язку між спостерігачем і спостережуваним.
У Машині сновидінь митець є водночас суб’єктом і системою.
Моє завдання — створювати середовища, де спостереження стає участю,
де кожен колапс сприйняття карбує мить когерентності —
швидкоплинна валюта усвідомлення, що циркулює між сном, екраном і шкірою.