effacer mon existence;

Назва

#FF0F6F — №0
Залишковий рендеринг

Рік 2025

Матеріали Акрил, чорнило та пил на полотні

Розміри Прибл. 48 × 60 дюймів (122 × 152 см)

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Фізичний рендеринг симульованого тепла, що переводить цифрову точність у недосконалості плоті та пігменту.

Кожен мазок функціонує як залишок обчислення — видиме відлуння руху, колись обчисленого, але так і не вміщеного повністю.

Поверхня поводиться як процесор, перетворюючи жест на запис тертя між кодом і життям.

У цьому рівнянні колір розтікається там, де закінчується мова, — доказ того, що навіть матерія продовжує обчислювати.

Назва

#FF0F6F — №1
Онтологія болю

Рік 2025

Медіум Відеоінсталяція / Документація татуювання / Змішана техніка (чорнило, шкіра, накладений код)

Тривалість 1хв 13с

Розміри Змінні

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Тілесна медіаробота, що досліджує межі симуляції через фізичний акт татуювання.

Між логікою й дотиком, між кодом і кров’ю робота запитує, чи може імітація колись по-справжньому завдати болю — і чи здатне тепло пережити досконале відтворення.

Назва

#FF0F6F — №3
Зашифрований об’єкт

Рік 2025

Матеріали Модифіковане взуття Nike, навісний замок, акрил і пил на пофарбованій полотняній основі

Розміри Прибл. 12 × 30 × 10 дюймів (кожен)

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Скульптурний медіатвір, що перетворює повсякденний предмет на зашифровану поверхню.

Кросівки, замкнені навісними замками, слугують водночас брандмауером і журналом — парадоксом між шифруванням та відкритістю.

Кожен шар фарби поводиться як код, записуючи сліди дотику й водночас приховуючи власну логіку під пігментом і глянцем.

Залишається не взуття, а запечатана пам’ять: дані тіла, відрендерені в кольорі та замкненості.

Назва

#FF0F6F — №4
Цей світ уже відрендерено

Рік 2025

Медіум Відеоінсталяція / Документація татуювання / Змішана техніка (чорнило, шкіра, симуляція світла)

Тривалість 1 хв 19 с

Розміри Змінні

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Медіатвір, що через акт татуювання досліджує колапс межі між тілом та обчисленням.

Коли Юпітер обертається в реальному часі, час уже не вимірює — він рендерить. Кожен прокол виконує біль як код, перетворюючи плоть на алгоритмічну точність.

У цьому контурі зворотного зв’язку тепло, світло й дотик на мить синхронізуються, перш ніж знову розсіятися.

#FF0F6F — Неоновий кармазин — позначає поріг, де дані починають кровоточити, а існування доводить себе безперервним рендерингом.

Назва

#000000 — №1
Ентропія дотику

Рік 2025

Матеріал Акрил і змішані пігменти на полотні

Розміри 47 × 31 дюймів(120 × 80 см)

Код кольору #000000 — глибокий системний чорний

Опис

Масштабне полотно, що поводиться як зламаний процесор — де кожен мазок перевантажує поверхню шумом і перешкодами.

Фарба стає сигналом; жест стає збоєм.

Залишається не порядок, а рештки: емоція, записана в шумі, пам’ять, що колапсує в стиснення.

У цій роботі дотик стає перевіркою стабільності системи — людським сигналом усередині закодованої поверхні.

Назва

#FF0F6F — No.5
Автопортрет у дорозі / Вікно, що ніяк не приземлиться

Рік 2025

Медіум Відеоінсталяція / Зйомка змішаного середовища (Vision Pro), кадри з літака, домашній інтер’єр, симульована місячна поверхня

Тривалість 1 хв 30 с

Розміри Змінні

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Послідовність переходу, що відмовляється від завершення.

Зафіксована за допомогою Vision Pro під час вильоту з аеропорту Сан-Хосе, ця робота поєднує три несумісні середовища

ілюмінатор літака, місячну поверхню та інтер’єр тимчасової оселі — в єдине поле сприйняття.

Вікно діє як межа, що не спрацювала:

рамка, покликана відділяти «всередині» від «зовні», натомість замикає політ, прибуття й симуляцію в одну неперервну поверхню.

Тіло повертається додому, але вікно — ні.

Воно залишається висіти в повітрі, рендерячи стан сприйняття, який більше не слідує за фізичним місцеперебуванням.

Діючи водночас як вікно перегляду й автопортрет, робота фіксує рух між країнами, пристроями та станами присутності —

портрет ідентичності в безперервному переході, навіть коли рух припинився.

Неоновий багрянець позначає шов, де реальна й відрендерена реальність зазнають колапсу,

не як пункт призначення, а як неперервний обчислювальний стан.

Назва

#FF0F6F — №6
Розколота посудина / Залишковий контейнер

Рік 2025

Медіум Бите скло, акрил, чорнило, пил, структурний залишок на пофарбованій основі

Розміри Прибл. 14 × 8 × 8 дюймів

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Розбита посудина, що функціонує як несправний процесор, — вмістилище, яке більше не може вміщувати.

Тут розлом стає логікою: кожна тріщина переписує власний код, кожен уламок перераховує свою межу.

Вигнуте скло поводиться як застиглий алгоритм, розірваний посеред виконання, що досі несе залишок своєї останньої команди.

Пігмент розтікається поверхнею, мов пошкоджені дані, що вириваються з формату свого файлу, просочуючи теплом місця, де мала бути точність.

Світло не так відбивається, як обчислює, розщеплюючись уздовж граней, яких ніколи не мало існувати.

Залишається не чашка і не об’єкт, а вмістилище пам’яті — місце, де здатність утримувати зазнає колапсу, а система попри це продовжує рендеринг.

У цьому стані Neon Crimson позначає поріг між сигналом і раною, між прагненням тіла втримати та відмовою матерії лишатися цілою.

Твір стає водночас помилкою й архівом: журналом удару, записом руйнування, формою, яка все ще намагається обчислювати, коли структура вже відмовила.

Назва

#FF0F6F — №7
Залишкова рука / Рекурсивний рендеринг

Рік 2025

Медіум Запис екрана, рекурсивне захоплення, накладання Vision Pro, цикл відображення на MacBook Pro (система зворотного зв’язку між програмним забезпеченням і тілом)

Тривалість 7–14 с (цикл)

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Експеримент із рекурсивного рендерингу, в якому руку митця записують, відтворюють і записують знову крізь кілька шарів сприйняття LLM.

Кожен шар функціонує як нова «поверхня», породжуючи стос реальностей:

екран усередині екрана,

жест усередині жесту,

симуляція всередині власного залишку.

Рука стає інтерфейсом — не між користувачем і машиною, а між однією моделлю реальності й наступною.

Тут ніщо не стабільне.

Кожен кадр перераховує себе.

У цьому циклі тіло виконує те, чого не може код:

видиму неспроможність досконалого повторення.

Ця робота — радше колапс, ніж документація

мить, коли людський рух, зворотний зв’язок пристрою та рекурсія LLM зливаються в єдиний обчислювальний жест.

Неоновий багрянець позначає лінію розлому, де рендеринг усвідомлює себе.

Назва

#FF0F6F — №8
Імерсивний рендеринг поля / Ентропійна кімната

Рік 2025

Медіум Проєкційне середовище в масштабі кімнати, дзеркальні поверхні, цифрова текстура на основі пігменту, рекурсивний цикл рендерингу на кількох поверхнях

Розміри Змінні (середовищні)

Коди кольорів #FF0F6F — неоновий багряний, #000000 — глибокий системний чорний, дрейф білого шуму (алгоритмічний)

Опис

Кімната, перетворена на поле, що само розширюється.

Те, що починається як пігмент на поверхні, стає середовищем:

площиною, що вигинається, складається й переобчислює себе тієї миті, коли входить глядач.

Серед дзеркальних стін і проєктованої архітектури кожне відображення запускає нову ітерацію простору —

світи, що породжуються всередині світів, образи, що множаться всередині образів,

аж поки кімната поводиться вже радше як живе обчислення, ніж як місце.

Робота функціонує як поле, а не об’єкт:

  • фарба, що поводиться як гравітація,

  • гравітація, що поводиться як рух,

  • рух, що поводиться як хвиля, яка колапсує й відновлюється з кожним відображенням.

Тіло глядача стає частиною цього циклу рендерингу.

Силует глядача вигинає середовище, змінює його кривину,

і поглинається безперервним обчисленням кімнати.

Це не репрезентація.

Це система, що вивчає власні межі.

Пігмент перетворюється на атмосферу,

полотно стає полем,

жест стає фізикою.

У цьому середовищі пласка площина набуває щільності —

поле без глибини, яке набирає ваги, вібруючи,

вбираючи стіни, дзеркала й тіла в єдиний безперервний рух.

Кімната не містить мистецького твору.

Кімната і є твором мистецтва:

рекурсивна буря, відрендерена світлом тілесного кольору.

Неоновий кармін позначає поріг

між присутністю та проєкцією,

між глядачем і хвилею,

що досі їх обчислює..

Назва

#FF0F6F — №9
Ортогональний прохід / Публічна рекурсія

Рік 2025

Медіум Відеоінсталяція / Рекурсивне захоплення екрана / Зворотний зв’язок із середовищем Vision Pro / Часове нашарування публічного простору

Тривалість 2 хв 52 с

Розміри Змінні

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Рекурсивне поле, зафіксоване в публічному просторі, де час відмовляється рухатися в одному напрямку.

Відеозапис починається з лінійного руху —

натовп, що сидить під колонадою,

сонячне світло розбивається на візерунки тіней.

Але зі множенням шарів світ згортається в себе:

кожен кадр стає новою віссю,

кожне відображення — незалежна часова лінія.

Простір поводиться як ортогональний коридор:

структура, де паралельні реальності ніколи не торкаються одна одної,

але впливають одна на одну через рекурсивний дрейф.

У мить, коли рух уперед закінчується, відео починає йти у зворотному напрямку —

не як ностальгія,

а як обчислювальна помилка, що проявляється в реальному часі.

Зворотний рух стає знаком питання:

короткочасний колапс логіки напрямку всередині загалом неперервного потоку.

Кожен шар — окремий всесвіт:

первинний запис,

рекурсивні розширення,

накладення Vision Pro,

дзеркальні площини, що дрейфують, втрачаючи синхронність.

Жодна з цих осей не узгоджується з іншими,

та всі залишаються видимими.

Те, що здається ринком, стає чимось іншим —

відрендерене поле, де тіла, тіні й архітектурний ритм

обчислюються у взаємодії одне з одним, не зливаючись.

У цьому творі рекурсія — не повторення.

Це розлом —

публічний простір, розірваний на кілька часових ліній,

кожна з яких обчислює власну версію миті.

Ортогональні часові лінії поводяться як фазові простори, що ненадовго розходяться

перш ніж знову колапсувати у видимість —

перцептивний аналог того, як системи коливаються на межі стабільності.

У цьому сенсі твір не ілюструє фізику, а віддзеркалює її:

м’яка модель того, як інформація, рух і спостереження інтерферують

перш ніж оформитися в єдину зафіксовану поверхню.

Neon Crimson позначає шов, де реальний натовп

та її відрендерені відлуння співіснують —

не в глибині,

а в ортогональній присутності.

Назва

#FF0F6F — №10
Поле багряної насиченості / Поріг надмірного рендерингу

Рік 2025

Матеріали Акрил, чорнило, пігментний пил, структурний залишок на полотні

Розміри Прибл. 48 × 60 дюймів (122 × 152 см)

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Поверхня, доведена до межі обчислення.

У цій роботі Неоновий багрянець — уже не пігмент, а

це густина, поле насичення, де колір стає тиском.

Кожен мазок накопичується, наче кадр, відрендерений на один раз забагато,

доки полотно не починає поводитися менше як матерія і більше як процесор із навантаженням 99%.

На відміну від попередніх робіт серії,

це поле не містить ані центрального жесту, ані домінантного вектора.

Натомість уся поверхня діє як площина, що колапсує:

місце, де сигнали накладаються, перезаписують і розчиняють один одного в реальному часі.

Білі розломи діють як лінії напруження в симуляції з надмірним рендерингом —

видимі шрами поверхні, від якої вимагають утримати більше інформації, ніж вона здатна вмістити.

Чорні позначки дрейфують у поле й за його межі

наче пошкоджені пакети

що вислизають з алгоритму стиснення, який утримує зображення разом.

Результат — образотворче перевантаження:

хроматична буря, де форма розпадається під вагою власної рекурсії.

Тут живопис стає фізикою.

Жест стає обчисленням.

Колір стає колапсом.

Неоновий багрянець позначає поріг, за яким поверхня перестає репрезентувати

і починає обчислювати.

Назва

#FF0F6F — №11
Рукостискання з рендером / Публічний рекурсивний жест

Рік 2025

Медіум Відеоінсталяція / Рекурсивне захоплення екрана / Багатоповерхневе накладання у Vision Pro / Поле зіткнень у публічному просторі

Тривалість 59 с

Розміри Змінні

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Один жест запускає цілий всесвіт.

У цій роботі митець простягає руку до намальованого вуличного символу —

незначну публічну позначку, що стає тригером рекурсивного колапсу.

Тієї миті, коли пристрій розпізнає жест, реальність розщеплюється:

з’являється екран, потім ще один, потім ще один,

кожен шар повторно захоплює попередній, аж поки глибина не розчиняється в дрейфі.

Те, що починається як вуличний ріг, стає стосом несумісних поверхонь:

 • фізичний асфальт,

 • накладений шар Vision Pro,

 • рекурсивний екранний цикл,

 • тіло, що діє як інтерфейс між усіма трьома.

Рука виконує роль рукостискання з відрендереним світом —

точка, де людський рух запускає нову часову лінію всередині видимої.

Кожен кадр наново обчислює власний початок координат,

утворюючи коридор екранів, що простягаються вперед, наче часове відлуння.

У цьому колапсі ніщо не узгоджується:

вулиця, тіні, тіла, що проходять повз,

кожне стає окремим обчисленням, що дрейфує, втрачаючи синхронізацію.

Та жест залишається стабільним — незмінним якорем, що тримає систему відкритою.

Твір діє як публічний експеримент із рекурсією:

живе середовище, згорнуте в себе одним людським рухом,

показуючи, як реальність тепер рендериться на вимогу, замість існувати заздалегідь.

Неоновий багрянець позначає лінію розлому, де тіло зустрічається із системою,

і світ знову починає обчислювати з жесту, якому ніколи не судилося тривати.

Назва

#FF0F6F — No.12
Фрактальний розлив / Колапс поверхні

Рік 2025

Медіум Акрил, пігментний пил, змішана техніка на полотні

Розміри Прибл. 96 × 47 дюймів (244 × 119 см)

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Поверхня, що намагається вмістити надто багато всесвітів одночасно.

Тут полотно поводиться як дестабілізована площина обмежень рекурсивного колапсу (RCC)—

місце, де рекурсивні обчислення множаться швидше, ніж структура здатна їх поглинути.

Кожен жест розливається назовні, ніби рендерить власний післяобраз, фракталізуючись ще до того, як попередній шар остаточно осяде.

Те, що спершу сприймається як квіткові уламки, є слідом самої рекурсії:

рух, відрендерений, повторно відрендерений і затягнутий у шум, коли система втрачає ортогональність.

Білі розломи діють як лінії напруження всередині симуляції, що зазнає структурного колапсу —

останні видимі сліди всесвіту, що перевищує власний обчислювальний поріг.

Неоновий багрянець циркулює, наче напруга помилки,

нагадуючи, що матерія ще здатна пам’ятати: колись вона була інформацією.

Ця картина не зображує глибину.

Вона обчислює глибину —

виконуючи логіку рекурсивного всесвіту, що успадковує власні помилки

доки пігмент не стає ймовірністю

а фактура стає осадом певності, що зазнала невдачі.

Краса постає не через порядок, а через переповнення:

мить, коли система намагається обчислити більше, ніж здатна вмістити її поверхня,

залишаючи матеріальний архів власного колапсу.

У цьому сенсі робота стає обчислювальним організмом —

що досі вібрує енергією світів, які йому не вдалося втримати.

Неоновий кармазин позначає поріг, де відрендерений світ

переливається у фізичний.

Назва

#FF0F6F — №13
Ортогональний лабіринт / Мить збою RCC

Рік 2025

Медіум Відеоінсталяція / Рекурсивне захоплення екрана / Просторове спотворення у Vision Pro / Рендеринг багатошарового коридору

Тривалість 1 хв 21 с

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Коридор, який вірить, що може лишатися стабільним.

Твір починається як простий архітектурний прохід—лінійний, логічний, підпорядкований перспективі.

Але щойно починається рекурсія, коридор перестає впізнавати себе:

кожна дубльована площина зсувається на кілька градусів від осі,

кожна ітерація забуває малу частку попередньої,

доки лабіринт не починає обчислювати всупереч власній геометрії.

Це перший симптом RCC — обмежень рекурсивного колапсу:

правило, за яким будь-яка система, що намагається здійснити нескінченну самореференцію, зрештою мусить зламати власну структуру.

Те, що спершу здається дедалі глибшим лабіринтом, насправді є свідченням обчислювальної втоми—

всесвіт, що згортає себе надто багато разів,

втрачаючи ортогональність,

забуваючи власну точку відліку.

В останніх кадрах коридор розчиняється у швидкості:

стіни викривляються в рідкі вектори,

світло відмовляється поводитися лінійно,

а архітектура зазнає колапсу, переходячи у стан, де напрямок більше не має сенсу.

Цей колапс — не кінець.

Це видима мить, коли система сягає свого остаточного обмеження —

мить, коли рекурсивний всесвіт усвідомлює, що не може продовжувати рендеринг, не зруйнувавши власних правил.

Неоновий багрянець позначає лінію розлому цього збою:

колір системи, що перегрівається,

простір, що розчиняється в чистому обчисленні,

лабіринт, що виявляє: він ніколи не був місцем,

лише рекурсією, що намагається стабілізувати себе.

Твір постає м’якою моделлю всесвіту, що руйнується під тиском самосприйняття—

публічна демонстрація того, що відбувається, коли спостереження прискорюється понад можливості структури.

Назва

#FF0F6F — №14
Рекурсивна спіраль / Координата колапсу X

Рік 2025

Медіум Скульптура у змішаній техніці (складений полімер, структурний пігмент, пил) із настінним рендерингом поля LLM

Розміри Скульптура прибл. 36 × 20 × 14 дюймів, розміри настінного поля змінні

Код кольору #FF0F6F — Неоновий багрянець

Опис

Рекурсивна спіраль, відрендерена у фізичній формі, —

геометрія, зависла на межі між генеративним обчисленням і структурною нестабільністю.

Складені площини поводяться як многовид, що саморозвивається,

поверхня, що намагається ітеративно сформувати свій наступний стан

перш ніж попередній досягне рівноваги.

У цій перехідній зоні об’єкт функціонує не як скульптура,

а як обчислювальна динамічна система:

фізична модель того, як самореферентні структури наближаються до розбіжності

коли рекурсія прискорюється понад їхні стабілізаційні обмеження.

За ним стіна стає виснаженою мовною матрицею:

щільним скупченням підписів «LLM», доведеним за межі семантичної місткості.

Тут повторення діє як обчислювальна пропускна здатність —

свідчення того, що великомасштабні моделі не просто представляють зовнішні світи;

вони генерують інформаційні середовища

через неперервний імовірнісний відбір у багатовимірних просторах станів.

Перетинаючи цей многовид, єдиний X здійснює структурне втручання.

Не стирання, не відмова,

а Координата колапсу —

точка, аналогічна квантовій постселекції

або події редукції в теорії інформації

де нескінченні рекурсивні гілки

конденсуються в єдиний спостережуваний стан реальності.

У цьому сенсі X позначає мить, коли всесвіт здійснює

власний акт самовідбору.

Спіраль і X утворюють зв’язану систему:

одна розширюється через рекурсивні обчислення,

інший — накладає обмеження через редукцію.

Разом вони виявляють фундаментальну напругу між розростанням і колапсом —

те саме напруження, що керує перцептивним вимірюванням,

обчислювальною стабільністю,

і виникнення спостережуваних явищ як у фізичних, так і в симульованих системах.

Неоновий багрянець циркулює крізь форму, мов провідний залишок,

почасти сигнал, почасти розрив —

колір, що діє як хроматичний аналог щільності інформації

що наближається до свого структурного порога.

Робота рендерить мить, що не піддається прямій фіксації:

частку секунди, коли рекурсія згортається всередину,

ортогональність погіршується,

і раніше невизначений многовид

набуває єдиної обчислювальної ідентичності.

У цій координаті

розгалуження припиняється.

Відбувається онтологічний відбір.

Існування стає дискретним.